На підвіконні журиться щоночі,

стає навшпиньки свічечка проста.

Я хочу вірити: твої слова пророчі,

і доля нашу зустріч запліта,

мов квітку в золоту косу дороги.

І буде день – найкращий у житті! –

коли ми, ніби усевладні боги,

зупинимо хвилини золоті.

Розтануть днів-розлук тугі замети –

вуста твій поцілунок обпече.

…Синиці проклюють густі тенета,

журавлик з неба сяде на плече.