Які у нього витончені рухи –
стрункий юнак у сорок з лишком літ.
Які красиві (й, мабуть, ніжні) руки –
такий зуміє заступити світ.
І як він тепло, щиро посміхнувся –
з очей аж заясніла доброта.
– Нічого, що я тут у вас роззувся?
Ця ваза кришталева, чи проста?
Велика плата за оцю квартиру?
(Погано: вікна всі лише на схід,
балко н один, сусідів аж чотири)…
Чекайте, роздивлюся все, як слід.
Ви живете одна у двох кімнатах?
Підлога он нерівна і стіна…
– Це справді так, стіна горбата,
а я живу, і житиму… одна.