Які у нього витончені рухи –

стрункий юнак у сорок з лишком літ.

Які красиві (й, мабуть, ніжні) руки –

такий зуміє заступити світ.

І як він тепло, щиро посміхнувся –

з очей аж заясніла доброта.

– Нічого, що я тут у вас роззувся?

Ця ваза кришталева, чи проста?

Велика плата за оцю квартиру?

(Погано: вікна всі лише на схід,

балко н один, сусідів аж чотири)…

Чекайте, роздивлюся все, як слід.

Ви живете одна у двох кімнатах?

Підлога он нерівна і стіна…

– Це справді так, стіна горбата,

а я живу, і житиму… одна.