На тебе сипались мої рясні слова,

і знаки запитання зависали.

І діалоги паузи не знали.

І розквітала сповіді канва.

Та ось уже доспіло інтерв’ю,

в ранковій поселилося газеті.

І я мовчу приречено й терплю,

що кожній трикопійковій монеті,

щось ніжне віддається без жалю.