Тихий шерех запашного листя,

далина прозора і сумна.

Поманило запізніле щастя,

а куди – ніхто того не зна.

Ти і я – не відаєм обоє,

що чекає нас на цім шляху.

Рання осінь золотим прибоєм

гілочку запінила суху.