***

І гарний він, і розумом не бідний,
і помисли його твоїх не гірші.
І, мабуть, найчарівнішої гідний.
…А я твої читаю вголос вірші.
Він про кохання балачки заводить,
приносить взимку квіти щонайліпші,
та знову в нас нічого не виходить,
бо я твої читаю вголос вірші.
Вітряк часу поволі перемеле
всі біди – і маленькі, і найбільші.
…Нехай не топче стежку він до мене,
бо заважа твої читати вірші.